27 вересня відзначається Всесвітній день туризму (World Tourism Day) – міжнародне свято, засноване в 1979 році з метою пропаганди туризму, висвітлення його внеску в світову економіку і зміцнення зв'язків між жителями різних країн. Щорічно його присвячують якійсь конкретній тематиці, й в 2020 році тема свята звучить як «Туризм і розвиток сільських районів».

У Всесвітній туристській організації ООН (UNWTO) ніби щось знали, адже ще задовго до того, як через пандемію коронавірусу все в світі перевернулося з ніг на голову, 2020-й оголосили «Роком сільського туризму». Адже в нинішніх умовах, коли ми не можемо так просто поїхати у відпустку туди, куди ми хочемо, і, тим більше, відпочивати там без будь-яких обмежень, сільський туризм став більш ніж актуальний. Приїжджаєш собі у відокремлений регіон, насолоджуєшся природою подалі від галасу великого міста і натовпів туристів. Ось тобі і соціальна дистанція, і свіже повітря з активним відпочинком для зміцнення імунітету.

Якщо коротко, сільський туризм, також відомий як агротуризм, має на увазі використання природних, культурно-історичних та інших ресурсів сільської місцевості для створення комплексного туристського продукту. Втомлені від шаленого ритму великих міст туристи наслідують сільський спосіб життя, знайомляться з місцевими культурою і звичаями, беруть участь у традиційній сільській праці. В Європі це вже доволі популярний напрямок.

В Україні також по-тихеньку звертають увагу на такий вид відпочинку, тим більше, що у нас якраз дуже підходящі для сільського туризму як природні, так і культурні традиції. Все ж село завжди відігравало важливу роль в житті українців, і багато жителів країни зберегли сільські традиції й до наших днів.

При цьому агротуризм на ділі набагато ширший, ніж просто занурення в сільські будні, ніби до бабусі приїхав. В Національній туристичній організації України пояснюють, що сільський туризм – це ще й екотуризм, відвідування різних громад і територій, знайомство з культурою і традицією тих чи інших регіонів. Загалом, це може бути корисно, пізнавально і, звісно, розслабляюче.

З іншого боку, сільський туризм – це величезні можливості для того, щоб нарешті вивести українські села на новий рівень, врятувати їх від бідності та вимирання. Адже розвиток сільського туризму вирішує відразу кілька завдань:

  • мінімізує міграцію з сіл у міста;
  • забезпечує можливості для працевлаштування сільської молоді та етнічних меншин;
  • зменшує бідність;
  • зберігає культуру і спадщину.

Однак для того, щоб дати імпульс розвитку цього напрямку, слід проробити серйозну роботу, в тому числі на державному рівні. В першу чергу йдеться про професійну підготовку жителів села до надання туристичних послуг, що забезпечить сталий і збалансований розвиток сільського туризму. І справа не стільки у створенні відповідних навчальних курсів, вже ціла купа українських вишів готує фахівців у сфері туризму та гостинності, а й донести до жителів сіл важливість такої підготовки.

Крім того, здоровий розвиток сільського туризму вимагає впровадження державних і міжнародних стандартів, об'єднаних в комплексну систему якості, що відповідає сучасним вимогам ринку і підвищує рівень обслуговування. Можливо, для цього навіть доведеться придумати, як надати мешканцям сіл можливість постажуватися закордоном чи принаймні у великих містах України. Адже як можна забезпечити якісний сервіс, якщо ти не знаєш, як він виглядає взагалі?

Безперечно, сільський туризм в Україні вже є, але він переважно дикий. Так, на багатьох популярних напрямках, наприклад, в Карпатах, зараз можна без особливих зусиль знайти собі гостьову кімнату в садибі або цілий котедж. А часом навіть організувати за допомогою особливо заповзятливих місцевих жителів собі насичене цікавими активностями дозвілля. Але це скоріше точкове явище, яке при цьому ніяк не регулюється. Та й більшість корисної інформації про доступні послуги потенційний турист найчастіше дізнається вже на місці.

Але ж практично вся територія України – це потенційний простір для розвитку сільського туризму, самого різного за змістом і ландшафтам. Тільки чомусь одні "розкусили" фішку, як, наприклад, на Яремчанщині або на Закарпатті, а ось багато інших регіонів – поки не дуже.

Звісно, виглядає романтичним – приїхати в якесь село і знайти собі там нічліг на свій страх та ризик. Але, повірте, це розвага на любителя. І не варто недооцінювати українського туриста, мовляв, він бідний і не готовий платити великі гроші, а тому йому і аби як зійде. 2020-й рік показав, що український турист дуже навіть готовий розщедритися всередині країни, але тільки за якісний і безпечний відпочинок.

А ще сільський туризм тісно пов'язаний з гастротуризмом. Знову ж таки, в Україні величезна кількість фермерських господарств, де можна спробувати екологічно чисту і унікальну продукцію, яку не завжди і в Києві знайдеш. Це і домашні сири, і вина, і екзотика на зразок равликових, бджолиних або страусових ферм. Більш того, ці господарства цілком можуть запропонувати своїм гостям не тільки їжу для шлунка, але і для розуму – пізнавальні екскурсії або ж активний відпочинок. А ще комфортабельне житло.

І не варто забувати про традиційні ремесла, на зразок ткацтва, вишивки або різьблення по дереву. Навіть зараз ці товари з національним сільським колоритом користуються непоганою популярністю серед жителів великих міст. Вони не проти заплатити пристойні гроші за такі товари в столичних магазинах або ж записатися на курси рукоділля в містах, далеких від сільського життя. Уявіть, як би туристу все це "зайшло" в "природному середовищі"!

Проблема тільки в тому, що таким локаціям часом не легко достукатися до потенційного клієнта. Для цього потрібно проводити більше виставок, ярмарків, фестивалів, причому не тільки в Києві й не лише влітку всього раз-два. В одному тільки Закарпатті можна регулярно проводити всілякі фестивалі сиру і вина. Тим більше, і локацій для цього більш ніж достатньо – скільки старовинних замків і фортець.

Також потрібна підтримка держави – як матеріальна шляхом грантів і податкових пільг, так інформаційна за допомогою тих же прес-турів або публікацій в соцмережах. Звичайно, нове Держагенство з розвитку туризму намагається працювати в цьому напрямі, але, по-перше, у агентства не так багато повноважень, по-друге, у нього практично немає фінансування.

***                                                                                                    

2020-й серйозно вдарив по світовому туризму, особливо по найбільш популярним і розвиненим напрямкам. З іншого боку, він дав можливості для розвитку інших секторів, у тому числі сільського туризму. І це якраз те, що має величезний потенціал в Україні. Однак не можна втрачати час, адже зараз саме час "застрибнути" у вагон можливостей, розробивши турпродукт на гідному рівні, щоб і турист був задоволений, з бажанням повернутися, і задіяні в індустрії місцеві жителі отримували хороший дохід.

Марина Григоренко
УНІАН



Хочете отримувати актуальні туристичні новини в месенджер?
Підписуйтеся на наш канал Telegram або Viber!

Коментарі

Залишити коментар

Код