Загадкове Чуфут-Кале – місто-привид у горах Криму

26.11.2015

Тут вже багато років ніхто не живе. Останні люди покинули місто ще вкінці позаминулого століття. Залишивши навічно безлюдними вулиці, свої кенаси і мавзолеї. Тепер у висічених в скелі домах хіба витають легенди та переказані з уст в уста історії. Про колишню могутність і велич печерного Чуфут-Кале – міста-фортеці, міста-темниці та міста скарбів. А ще – про дві найцінніших коштовності, заховані у надрах скель древнього Чуфут-Кале – воду і золото.

Місто “сорока братів”

Кажуть, першими тут поселились кочові племена алано-сарматів. А за Кримського Ханства і аж до ХХ століття саме тут жили караїми (яким не дозволяли селитись в інших містах). Караїми – один із автохтонних народів Криму, який мав свою релігію. За іншою версією, їхніх предків колись переселили сюди з Єгипту.

Чуфут-Кале отримало сучасну назву лише вкінці ХІХ століття. До того його називалиКирк-Ер, що перекладалось як «сорок братів». Насправді караїми будували свої двоповерхові будинки переважно на землі, розміщаючи їх впритул один до одного, щоб зекономити місце. У скелях ж висікали приміщення, в яких щось зберігали чи переховували. До прикладу, так була зроблена міська в’язниця. Була тут своя мечеть і навіть мавзолей.

Цікаво, що саме у Чуфут-Кале пізніше була побудована перша в Криму друкарня. Тут виготовляли переважно релігійні книги. Тексти – древньоєврейською та древньокараїмською мовами.

До нашого часу гарно збереглись оборонні споруди Чуфут-Кале. Стіни збудованої раніше фортеці укріпили монголи, які завоювали місто у ХІІІ столітті. Безпечне і красиве Чуфут-Кале кримський хан Хаджі-Гірей вирішив зробити своєю резиденцією. Обравши стару частину поселення, він переносить туди і свою скарбницю. Саме через це згодом місто назвуть Гевхер-Кермен, або Фортеця коштовностей.

Темниці Чуфут-Кале

Після того, як хан покинув місто, воно стає відомим насамперед своїми в’язницями. Ще за часів Золотої орди сюди привозили багатьох знаменитих полонених. Російських і польських послів, гетьманів, князів і воєначальників. Тут були облаштовані каземати і катівні, де утримували порушників закону та політичних в’язнів. Одним із найвідоміших був російський боярин Василь Шереметьєв. Він провів у в’язниці Чуфут-Кале аж 21 рік. Російський уряд викупив полоненого, коли той вже був тяжкохворим сліпим сивим старцем.

Російська імперія, яка поглинула Чуфут-Кале вкінці ХVІІІ століття, відпустила з міста останніх караїмів. Поселення опустіло, а згодом перетворилось на руїни.

Із того, що сьогодні можна побачити в Чуфут-Кале: дві добре збережені кенаси(караїмські храми) – вони реставруються зараз караїмською спільнотою;стародавній монетний двір; міські ворота; залишки жител та господарських приміщень; залишки лазні, тощо. Одним із найцікавіших «експонатів» є мавзолей дочки Золотоординського хана Тохтамиша. Запис на гробниці вказує, що померла вона «місяця рамазану 841 року». А легенди розповідають про трагічну смерть дівчини, через що привид померлої бродить ночами поміж скель, співаючи дивним голосом.

Загадковий колодязь Тік-Кую

Більше десяти років тому сімферопольські геологи, які працювали у стародавньому місті, знайшли під землею просто унікальну споруду. Так званий колодязь Тік-Кую. Він служив гідротехнічною системою на випадок облоги Чуфут-Кале. Джерело із життєдайною водою було сховане глибоко в землі, куди вела величезна підземна 120-метрова галерея. (Кажуть, аби вирити таке приміщення, людям довелось винести на поверхню 2,5 тисячі тонн землі). Саме ця галерея оповита сотнями легенд і нерозгаданих таємниць…

Спелеологи, які спустились в колодязь, побачили стіни, вкриті написами караїмським та арамейським курсивом, латинню. На дні споруди був вівтар і два невеликі басейн-купелі, сполучені між собою. (Припускається, що вони мали якесь ритуальне значення). У місці, де галерея виходила на поверхню, знаходилася вежа. Стіни колодязя прикрашали величезні сталактити, вік яких можна лише увити, якщо 1 сантиметр сталактиту наростає приблизно за 100 років.

Скарби підземель: старовині монети та священна Грааль

Ймовірно, колодязь Тік-Кую мав і оборонне значення. Адже на випадок облоги сюди могли сховатись багато жителів міста. Та вхід до підземелля колись тримався у суворій таємниці. Його знали лише обрані, передаючи інформацію з покоління в покоління. Ще б пак, про цінність Тік-Кую важко сперечатись. Мало того, що вода на півострові цінувалась не менше за золото (навіть сходи в колодязь називали «Алтин-Мердвен», або «золоті сходи»), та тут ще й зберігали скарби. Так у наш час група вчених-геологів знайшла тут тисячі золотих і срібних монет періоду середньовіччя.

Цікаво, що під час пошуків колодязя, коли його місце знаходження було ще невідомим, увагу дослідників привернуло дерево, що одне-єдине росло серед скель посушливого Чуфут-Кале. Вчені зрозуміли, що десь під землею вода.

Золото у підземеллях Криму шукали і спецслужби НКВС, і німецькі розвідники. Та, кажуть, не лише золото. Куди масштабнішою мала бути знахідка… священного Грааля. Як би це дивно не було, та на фресках багатьох кримських храмів і справді зустрічаються зображення легендарної золотої чаші. Не всі таємниці гірського Криму вже відкрито. Може колись тут і справді знайдуть те, що зображено на фресках.

Для тих, хто зібрався в дорогу:

Місце знаходження:
Бахчисарайський район, АР Крим

GPS:
44°44’26.16”N, 33°55’27.07”E

Поради бувалого мандрівника:
Чуфут-Кале знаходиться неподалік (3,5 км) від іншої визначної пам’ятки Криму – Бахчисарайського палацу. Загальна площа міста – 38 гектарів. Тому, якщо хочете детально оглянути Чуфут-Кале, заплануйте екскурсію на кілька годин.

автор Надія Понятишин спеціально для vsviti.com.ua

Схема Чуфут-Кале:
1. Мавзолей Джаніке-ханум.
2. Північний схил плато.
3. Кенаська вулиця.
4. Середня вулиця.
5. Бурунчакська вулиця.
6. Комплекс господарських печер.
7. Малі Південні ворота Кучук-Капу.
8. Залишки ханського палацу, мечеті і монетного двору.
9. Мала і Велика кенаси.
10. Південний схил плато.
11. Ворота середньої оборонної стіни – Орта-Капу.
12. Садиба Соломона Бейма (Ча-Борю).
13. Багата садиба Чауш-Кобаса (“печера начальника”).
14. Залишки лазні.
15. Великі (Східні) ворота – Біюк-Капу.
16. Подвійний рів. За зовнішнім ровом дорога веде в долину Ашлама-Дере.
17. Дорога до кладовища в Іосафатовій долині.
18. Залишки фундаментів палацу, побудованого в 1897 р
19. Житлова садиба XIX ст., що належала караїмському історику
А. Фірковичу.
20. Вхід у печеру, з’єднану з колодязем.