На цих вихідних вперше потрапив в досить складні погодні умови на горі Полонина Руна (1482 м).

Згадував кожне сказане слово з фільму про гірських рятувальників, пише у Facebook Дмитро Грешко .

Якщо коротко (майже), то ось які собі зробив висновки з цієї "прогулянки" в стилі "пройдемся на гору і назад":
- погодні умови це важливо. Вже на самій полонині почало досить сніжити, але ми знехтували цим, "бо не вертатись же назад за пару кілометрів до вершини"
- спорядження і одяг це важливо. Ще раз нагадав собі, що пора вже купити собі гамаші. Доречі для зйомок фільму про гірських рятувальників їх мені люб'язно надав магазин Екстремал.
- час це важливо, бо поки ми грілись в бункері і робили світлини для інстаграму, починало темніти, що ще зменшило видимість в негоду.
- GPS, офлайн карта, і павербенк, щоб оживити сівший телефон це життєво важливо! Це те, що допомогло нам вибратись з гори коли ми збились з дороги, при видимості 3-5 метрів і відсутності об'єктів для орієнтування, так як на полонині відсутні дерева і вершина досить плоска.
- ну і головне, люди з якими ви йдете це дуже і дуже важливо. Варто слідкувати за настроєм, фізичним станом і самопочуттям тих хто поруч. Важливо уникати настроїв паніки та чітко інформувати про стан справ та наступні дії, для того, щоб люди поряд розуміли що відбувається.

Так як сильно сніжило, то наші сліди майже замело і вже за півгодини ходьби я зрозумів що збились з дороги, бо почали зариватись по коліно/пояс в сніг (чого майже не було по дорозі до гори).

Особливістю підйому і спуску по снігу було те, що на дорозі (з якої ми збились) було досить нормально йти, адже вона була утрамбована і на ній ми майже не заривались в сніг, а от поза дорогою снігу по коліно/пояс, що дуже вибивало з сил та значно затягувало спуск.

Коли прийшло усвідомлення, що ми явно не на дорозі, то вирішено було зробити зупинку, для того щоб підзарядити телефон та подивитись де ми є насправді. Як виявилось ми були за 50-100 метрів від дороги і вже з телефоном в руках (ще раз подякував собі що купив айфон та встановив mapy.cz, де точність геолокації в межах 1-3 метра), місцями по пояс в снігу добрались до дороги, де вже можна було йти по утрамбованому снігу. Через деякий час ми знов збились з дороги, бо десь наші сліди геть замело, і знов з телефоном в руках в темряві шукали дорогу. Дуже врятувало те, що в нас були ліхтарики, і ми приблизно бачили куди йдемо.

Один фактор, який значно ускладнив би нам життя, це температура, адже в той момент було не так холодно (-3..-5 нище нуля по відчуттям), що давало нам час на маневри і не давало дуже сильно переохолоджуватись. Більш низькі температури значно б ускладнили як пересування, так і навігацію з смартфоном.

От такі бувають пригоди на Полонині Руна взимку

PS: згадую як хтось мені казав шо GPS навігація, це повна фігня, і що компас з картою, це перевірені методи для навігації... ну важко уявити як можна впоратись з компасом і картою при шквальному сніжному вітрі.

Хочете отримувати актуальні туристичні новини в месенджер?
Підписуйтеся на наш канал Telegram або Viber!

Коментарі

Залишити коментар

Код