Під час карантину хочеться кудись виїхати, провітритися. Щоб не було людей, але не в ліс і не в парк, бо оштрафують. То може поїдемо у поле з підземними тунелями? В законі про це нічого не сказано.
Входи зі сторони стрільбища
Австрійські потерни всередині. Навіть тепер чистота і акуратність
Пази для дверей на вході
1912 і 1933 роки
В кінці одного з них нора.
Я проповз пару метрів. Якщо розчистити то можна ще повзти і повзти. Напевно в кінці буде якась порожнина.
Ви напевно вже чули вже про австрійські потерни коло Миколаєва, 40 км від Львова. А хто не чув, то це ціла мережа підземних ходів та коридорів між ними. Вони видовбані у скелях і вражають як своєю загадковістю, так і масштабом.
Карта укріплень 1913-14 років
Акуратні австрійські тунелі
Навіть з “військовою прийомкою”
Всередині Австрійських тунелей
Вид на Миколаїв
Ці тунелі облаштували ще австрійці. Вони їх використовували як гаубичні потерни у першу світову війну. Зараз це просто сухі симпатичні підземні ходи з пісчаним дном. Існує думка про значно раніше походження цих споруд, ще з часів Білих Хорватів. А австрійці їх тільки пристосували для своїх потреб. Схоже як і повстанці УПА пристосували печери під криївки. І це твердження може мати під собою підґрунтя. Глянемо на один з об’єктів.
Об’єкт №1 на сучасній карті
Вхід окультурений австрійцями. Але тільки вхід…
Ось що всередині. Це тунель ліворуч від входу, наче якась каменоломня
Імітація давньогрецького храму в печері?
Продовження ходу після колони
Тут можна стояти в повний зріст
Ось і весь тунель. За спиною фотографа вже вихід назовні
Одна з бокових ніш і дивні царапини на скелі
Вид з ніші на вхід
«Стіл» з колонами кимось мурований. Напевно підпирає стелю щоб не впала
Рукотворна підпірка для стелі. Вхід праворуч
Ось і вхід. Це вже австрійці робили. Але зброю на колесах сюди не заженеш.
Тепер перепочинок перед переходом до тунелю праворуч від входу
Тунель праворуч від входу. Вид з кінця тунелю на вхід
Колись тут можна було стояти в повний зріст. Але зараз дно засипане піском
Ну і в принципі все. Виходимо на поверхню.
Хід праворуч мав в кінці другий вихід, але він зараз засипаний.
Сучасна карта укріплень
Попасти до потерн просто, вони навіть нанесені на гугл карти. Якщо їхати зі Львова то минувши заправку Глушко повертаємо ліворуч коло характерних бетонних кілець. Ну а далі маршрут маркований. Ми опиняємося коло дев’яти красивих тунелей з синьо-жовтим прапором над ними. Ці потерни лише одні з багатьох. Побродивши по пагорбу можна надибати кілька менш відомих, але не менш цікавих комплексів.
Поворот до потерн
2 хв на авто
Опинимося біля візитівки цього комплексу
Об’єкт номер один особливий, бо підживлює теорію про стародавнє походження комплексу. Якшо усі попередні тунелі мали +- однаковий план викуття, акуратні стінки та переходи, то цей – кардинально інший. Два великих ходи перетинаються під прямим кутом. Стінки нерівні і з перепадом висоти, склепіння неправильної форми, геометрії ніхто не дотримувався. Припускаю що їх робили інші люди ніж всі решта тунелі. І, що найголовніше, туди не можна заїхати гаубицею.
Австрійський тунель коло Миколаєва
Теж тунель, також коло Миколаєва. Але техніка обробки та спосіб викуття інший.
Історики стверджують що цей тунель просто не встигли добудувати, тому він такий «дикий». А прихильники Білих Хорватів кажуть що це їх рук робота. Одним словом тут є де полазити і над чим поміркувати.
Ну і наостанок гарне відео з оглядом комплексу Миколаївських укріплень.
Мене вразило як можна мати такий туристичний комплекс прямо попри трасу і на нього забити. Особливо на фоні Львова, Дрогобича, Калуша та інших міст які в туризм вкладають величезні зусилля та кошти.
Андрій РИШТУН
Джерело: www.Explorer.lviv.ua
До теми:
Коментарі