Із зимовими Карпатами в мене окремі відносини - три роки поспіль я бачив лише туман (і друзів по команді). Після двох днів стабільного густого туману я вже не очікував побачити щось далі 10-15 метрів. Проте останній світанок мене приголомшив. Часу не було, потрібно було швиденько придумувати ракурси, адже погодка була супер, а за попередній день в молоці туману мені не вдалось заготувати ні єдиного ракурсу. А в той час хмара то все закривала, то відкривала чарівні острови хребтів на фоні монументальної Чорногори.

Більше фотографій з цієї вилазки і трохи тексту можна знайти тут: "Як я в зимовий соло-похід ходив"