Про що цей текст: ІТ-фахівець Андрій Риштун уже 13 років досліджує підземелля. Він розповідає про прогулянки Полтвою (і зокрема, чи є там золото), спуск у соляну шахту на глибину 300 метрів та про те, що дає йому таке хобі.

Підземні подорожі — це завжди пригода. Ось нещодавно ми з друзями, вдосталь нагулявшись підземеллям Львова, піднімаємо каналізаційний люк, аби вибратись на поверхню, і опиняємось прямісінько перед ворітьми СІЗО. Тоді співробітники ізолятора ледь не підняли тривогу і не заарештували нас. Але, схоже, хтось у поліції знав про нас, дигерів, і збагнув, що не завжди з-під люків вилазять злочинці.

Як почалось моє дигерство?

Того вечора 13 років тому я посварився з дівчиною. Знічев’я пішов гуляти нічним Львовом. Блукаючи вуличками, біля стадіону СКА на Клепарівській натрапив на вхід до лощини. Спуститися вниз сам не наважився. Але замість думок про сварку з дівчиною в моїй голові оселились думки “а що ж там у тому підземеллі?” Цікавість не давала спокою кілька днів — я шукав інформацію в інтернеті про те, як інші люди досліджують підземелля. А потім покликав своїх друзів і через тиждень від того вечора нас четверо спустились туди. Відчуття від спуску на 35 метрів під землю були вау! Адреналін стрибав як навіжений! Я обійшов там усі тунелі — а це близько півтора кілометра, побував у всіх понад 50-ти кімнатах бункера.

Потім я загорівся ідеєю дослідити річку Полтву, що тече під Львовом. Настільки сильно хотів її побачити, що ця річка мені навіть снилась.

Яка вона — Полтва?

Вперше ми з друзями спустилися туди у 2008-му. Тоді ця річка, що займає 30 кілометрів площі під містом, ще не була досліджена, тож, відкривши люк — куди йти, ми не знали. Вирішили прямувати за течією, запам’ятовували люки, які вказували на виходи, так крок за кроком, рік за роком, і ми її добряче дослідили.

Гуляти Полтвою комфортно. Температура під землею +20-22. Річка не має різкого неприємного запаху, адже вона провітрюється крізь решітки для дощу. Тут можна ходити пішки, а можна поплавати і на човні, адже глибина Полтви подекуди всього лиш по кісточки, а от на виході біля очисних споруд — 150 сантиметрів.

До речі, є у Полтви і свій водоспад — він розташований під Городоцькою, і має висоту близько 10 метрів.

Дехто каже, що Полтву необхідно “визволити”, відновити її як наземну річку. Але чистої води там зовсім не залишилось, тож це неможливо.

А ще часто люди думають, що у Полтві — багато золотих виробів. Я ж натрапляв лише на мідні монети, срібну ложечку і залишки гнилої зброї. Золота ж поки не знайшов.

Загалом підземелля Львова має понад 30 кілометрів території для прогулянок. Зокрема, понад тисячу старих бомбосховищ, які донині повністю укомплектовані. Збереглися і дренажні ходи з тесаного каменю, які були ще під княжим містом.

А от під Львівською цитаделлю, кажуть, є такі масштабні підземелля, під якими можна їздити камазом. Вхід туди — із вулиці Коперника. Я там ще не бував.

А це взагалі законно?

Проникнення у комунікаційні споруди, якщо там немає замків чи попереджувальних написів, не є правопорушенням.

Для дигерства потрібна фізична підготовка?
Іноді дигеру доводиться йти п’ять-шість годин згорбленим, кудись дертися, підтягуватися на скопах, підіймати 50-кілограмові люки, тож фізична підготовка для цього хобі точно не завадить.

Правила дигерів
1. Не варто йти до підземелля самому. Потрібна компанія надійних супутників і, звісно ж, гарний настрій.

2. Не можна спускатися в підземелля, де тече вода, у час, коли падає дощ — є ризик потонути.

3. Не можна спускатися під землю напідпитку.

4. Не варто спускатися в погано провітрені приміщення, там через випари газів можна задихнутися. Наприклад, у Львові такі підземелля — зокрема під проспектом Червоної Калини і вулицею Стуса.

5. Слід дотримуватися техніки безпеки та мати із собою відповідне спорядження. Для спуску під землю найчастіше потрібен хімзахист — спеціальний костюм, який коштує від 400 до 800 гривень, а також ліхтарик, що кріпиться на голову. Якщо планується довга подорож, то може згодитись навіть альпіністське спорядження, захисні шоломи, GPS-навігатор.

6. Ідеальний сезон для дигерства — весна або осінь, адже тоді немає перепаду температур, який провокує появу димки, що перешкоджає хорошій видимості.

7. Повернувшись з прогулянки підземеллям, треба продезинфікувати все спорядження та інші речі, які були з вами. І добре вимитись у душі.

Мандрівки, які найбільше запам’ятались
*Соляна шахта в місті Стебник, що на Львівщині. До неї слід спускатись по дерев’яній драбині 300 метрів униз (ця довжина вдесятеро більша за довжину дев’ятиповерхівки). У цій подорожі в шахті я провів 30 годин. Насолоджувався стерильним соляним повітрям і коктейлем емоцій, в який входили і неймовірний спокій, і відчуття адреналіну!

*Я відвідав чотириповерховий підземний завод Falkenhagen (Арбалет), що біля Берліна. Його почав будувати Гітлер для виробництва хімічної зброї. А згодом СРСР облаштував тут центральний командний пункт країн Варшавського договору. Кожен із чотирьох підземних поверхів цього бункера заввишки п’ять метрів.

Мене часто питають: навіщо тобі дигерство?
Я люблю драйв, і дигерство мені його дає. Це хобі, від якого отримую колосальний заряд енергії. З допомогою дигерства я можу бути корисний іншим. Наприклад, іноді до мене звертаються рятувальники, коли потрібно допомогти людині, яка провалилась у каналізацію — ми з друзями показуємо співробітникам ДСНС точки виходів під землею. Також ми надаємо водоканалу інформацію про руйнування та засмічення під землею.

*мої улюблені:
фільм: “Убити Білла” режисера Квентіна Тарантіно
пісня: Nathan Evans – “Wellerman”
страва: паста карбонара
заклад: PastaCafe у Львові

Джерело: Urban