-А що таке Старуня? – спитали мене попутчики в машині. Прийшлося розповідати що це капець яке відоме місце де є діючий грязевий вулкан. Колись в Кракові я навіть бачив носорога викопаного поляками з цього болота. Село Старуня знаходиться неподалік траси як їхати з Буковеля на Франківськ, можна заскочити якшо є час. Та зараз мова піде не про саму Старуню, а про трирівневий ДОТ часів першої світової війни що розташований поруч. 

Ця система укріплень унікальна з кількох причин:
- ДОТ-и з трьома ярусами бійниць на наших теренах зустрічаються рідко
- Ця система з девяти ДОТ-ів реально воювала і стримувала наступ російських військ більше року
- Вони розташовані в такій глухомані що мимоволі задаєшся питанням «Зачєм! Сюдою ж ніхто не міг їздити навіть сто років тому.

Вперше я дізнався про ДОТ-и коли вертався з печери на горі Піп Іван. Тоді маючи ще годину світлового дня ми оглянули кілька штук з машини. Та будучи змученими не мали сили йти до трирівневого ДОТ-а. А їхати туди машиною всі відраджували через болото. Дивні селяни, заробили б на тракторі якщо шо.

-Як ти знаходиш всі ці місця?-часто запитують мене.

Та дуже просто! Пишу звіти з мандрівок, люди їх читають і розповідають про нові обєкти. Щоб і вони попали в наступний звіт. Ці ДОТ-и на вікімапії були не позначені і в інтернеті про них майже нічого не написано. То ж прийшлося розпитувати місцевих.

- Де тут у вас ДОТ-и?
місцеві: - Га?
- дОти! Такі круглі бетонні штуки звідки стріляти
місцеві: - Аааа, ДЗзззооти! Ну там ніц нема, чорні вже все викопали.

Хоча по всіх ознаках це таки ДОТ-и. Бо ДЗОТ-и робиляться з грунту і палок, без використання бетонію. Оглянувши легкодоступні об’єкти ми постановили сюди вернутися ще раз.

І знову мегахіт з літаком, і знову можливість заскочити в Богрівку поки ще не стемніло. Ми ж не якісь там махрові дослідники! Краще вмерти в дорозі від перевтоми, ніж вдома від пролежнів. Краще корчитися в маленькому Джимміку ніж в галюцинаціях коло «коврика».

Повертаємо ліворуч до мамонтів і за півгодини їзди ми вже на місці. Зблудити важко, всю дорогу кожних сто метрів будуть стояти каплички. В кожного пурєдного газди на подвірї є своя міні-церква. Одна краща за іншу.

Лишаємо машину коло Церкви і військових австрійських похованнь. Тут є однорівневий ДОТ «MG Kofer». Далі вверх по дорозі десь через кілометр буде наступний: знаменитий трирівневий «Форт Паламент». Напевно, як і я, букву «Р» вони не вимовляли тому її упустили. Сам форт знаходиться при вершині гори тут

В ДОТа справді виявилося три рівні бійниць по три на кожному ярусі. Направленя вони в сторону села і непогано все прострілювали. Середній рівень низький, не більше метра. То ж знаходитися там можна було лише лежачи. На жаль зараз деревяне перекриття прогнило і завалилося. Зате тут майже немає сміття.

Погугливши історію я зрозумів для чого він тут був потрібен. В Першу світову війну фронт проходив якраз по лінії коло Богородчан. Звісно що на всіх основних дорогах стояли потужні лінії оборони. А через Богрівку можна було манівцями обійти цю лінію і знаменитий Чорний ліс. Село знаходиться в долині і гарно прострілюється з обох схилів. От австрійці і укріпилися тут.

Ось що вдалося нагуглити:
«У роки І світової війни на території Богородчанського району Ів-Франківської області проходили кровопролитні бої. У 1917 році лінія фронту наблизилась до с.Богрівка. Для зупинки наступу російської армії генерала Брусилова солдати будівельної команди австрійського війська звели на підвищеннях уздовж лінії оборони довготривалі вогневі укріплення. Пісок для будівництва дотів доставляли вузькоколійкою, а на гори возили у мішках кіньми.

Використовуючи оборонні укріплення, австрійські вояки стримували наступ противника майже два роки. Старожили свого часу згадували, що нерідко солдати обох армій у святкові дні браталися і якось навіть разом їли паску на Великдень.

За інформацією директора Богрівської школи Марії Михайлівни Матищак, станом на 2006 у Богрівці залишилося дев’ять вогневих точок. У деяких з них на стінах прикріплені таблички з назвами військових частин, які будували ці укріплення.

Найкраще зберігся дот на горі Погарі, іменований «Паламентом». Він триповерховий, у плані має форму півкруга, повернутого до схилу Обстріл з нього вели з бійниць, розташованих на трьох рівнях. Верхній ярус мав дещо менший діаметр, ніж нижні. Із середнього ярусу стріляли лежачи, бо його висота становила близько метра. Табличка справа від вхідного отвору дота повідомляє:

«Fort. Раlаmеnt 30/5 2/12 Sарр.Коmр /1917»

Розташований біля церкви дот одноповерховий. Він має лише три
бійниці, півкругом повернутий до схилу. Копія напису на табличці, що поруч із вхідним отвором:
«МG КО. Fer 16/6.17. Sарр»

Джерела та література: (с)Звід пам’яток Івано-Франківської області.Богородчанський район.-Івано-Франківськ:" ;Лілея-НВ", 2008.-с.71-73

Що ж! Приємно що навіть біля наїжджених місць знайшлося щось цікаве. В тих краях є ще троха схожих ДОТ-ів. Більше описано тут https://explorer.lviv.ua/…/topic,8203.msg56…/topicseen.html…

Андрій Риштун

До теми:

  1. Фестиваль у Старуні переніс відвідувачів у льодовиковий період

Коментарі

Залишити коментар

Код