Чи можливо плавати Полтвою на човні? Команду explorer.lviv.ua також цікавило це питання. Відповідь – ТАК! Адже вони успішно проплили Полтвою від Стрийського ринку через центр міста і аж до очисних споруд . А це більше восьми кілометрів підземеллями Львова.

Весь опис з фото є на нашому форумі тут: https://explorer.lviv.ua/forum/index....​

Стрийський ринок був нашою точкою старту. Це найвіддаленіше місце Полтви де є достатньо води для човна. Ну а очисні споруди, що на межі міста, були логічним завершенням підземної мандрівки.

Це надзвичайно сильні враження плисти на човні старовинними підземеллями. Ми наче перенеслися у середньовіччя коли Полтва була судноплавною. Відчули себе героями фільму Привид Опери. Був також адреналін, безмежна радість та ейфорія. Адже ми сухі та без втрат пройшли і водоспад коло Оперного театру, і гостре підводне каміння і в’язкий мул на очисних спорудах.

Для сплаву ми обрали надувний човен Пелікан, українського виробництва. Він компактний і вміщається у люк. У човна плоске дно та дві незалежні повітряні камери. Тому ймовірність перекинутися чи пробитися в нуль була малою.

Львів’яни вже звикли до дигерів що досліджують Полтву і пишуть про це в інтернеті. Тому наші приготування особливої уваги не привернули.

Наші приготування зайняли десь тридцять хвилин. Ми надули човен, все надійно прив’язали щоб не погубити і всілися самі. Думаєте нас одразу підхопила стрімка течія та понесла вниз до Оперного театру? А дзуськи! Ми навіть не змогли зрушити з місця :9 Човен зачепився за підводний камінь і не рухався. Прийшлося підштовхнутися веслами і аж тоді ми попливли! Як потім виявилося таких підводних каменів тут є багато. Дно Полтви не завжди слизьке та глибоке. Місцями траплялися «пороги» як у запоріжців на Дніпрі.

Ура, ми пливемо! Нам радісно та трохи незвично від такого ракурсу. Спереду сидів Влад. Його завданням було освітлювати дорогу. Дякую Олександру Подольчаку за найпотужніший у Львові портативний світлодіодний ліхтар. Без нього не було б ні цих фото, ні відео. На кормі сидів Ваня. Він керував човном тримаючи його носом по курсу. Ну а по середині з фотоапаратом був автор тексту.

Плисти по центру колектора це зовсім інше ніж йти попри його стінку. Тільки з човна можна вповні відчути всю велич та красу підземного Львова.

По дорозі до Оперного театру ми кілька разів зачепили дном за гостре каміння. Дно порвалося, а от балони - витримали. Човен залишився на плаву але у ньому тепер стояла вода і він гірше керувався. Ми були в повному костюмі хімзахисту то ж вода в човні нас не турбувала.

Настав найвідповідальніший момент сплаву. Це пройти кількаметровий водоспад позаду Оперного театру. Якби човен понесло боком то ми могли б перевернутися. Перед самим водоспадом швидкість течії різко зросла. Вона розвернула нас задом наперед і ми так і не змогли повернути човен у правильне положення. Але задом це не боком, можна плисти! Ми міцно вчепилися у борт і кулею пірнули у водоспад.

Ми розплющили очі. Поруч нас високі неприступні стіни. Вибратися нагору нереально. Але нам і не потрібно. Бо ми спокійно пливемо далі, цілі та неушкоджені. Нам відлягло від серця. Найскладніше вже позаду. Тепер можна розслабитися та дурачитися аж до очисних споруд.

Бортик, що розділяє Полтву і четвертий колектор ми пройшли без пригод. Човен просто перекотився через нього. Ну а далі був величний Південно-Західний колектор (ПЗК або щитовий). Це є тунель глибокого залягання що з’єднує вул. Наукову, Виговського та Левандівку з Полтвою. Він починається коло заправки ОККО на проспекті Чорновола. Після цього місця кількість води в тунелі Полтви подвоюється. А його висота неочікувано … зменшується.

За день до сплаву ми з Таріком провели розвідку аварійних виходів. Ми пройшлися ділянкою Полтви вздовж вулиці Липинського і аж на очисні споруди. Потенційні виходи позначили спеціальними світловідбивачами. Таким чином можна було б оперативно вибратися на поверхню якби щось пішло не так.

Але все було добре. Після ринку Торпедо тунель Полтви знову стає великий, навіть більший аніж до того. Тут він роздвоюється. Основна маса води тече по лівій частині. Глибина Полтви десь по груди. Зате у правій частині лише мул та води по кісточки. Тому ми завернули у праву частину і нарешті вийшли з човна.

Сплав тривав трохи більше години часу. За цей час встигли затерпнути ноги та втомитися руки. Останні кількасот метрів плисти було неможливо бо мілко. Тому ми просто брели по болоту і волочили за собою човен. Аж поки не побачили світло в кінці тунелю. Це і був вихід на очисні споруди.

Підсумовуючи: сплавлятися Полтвою можливо і це в кайф! Для сплаву потрібно звичайний надувний човен та сміливість. Вода сама несе вперед і ти просто отримуєш задоволення. Ми проплили від Стрийського ринку і аж до очисних споруд Полтви. Вийшло більше восьми кілометрів шляху і година часу на воді.

Сподобалася наша пригода? Тоді підтримайте лайком та розшарте для інших. Львів ще має чим здивувати!